Приємна звістка надійшла з Мадрида, де закінчився Кубок Європи з бойового
самбо. Переможцем баталій став українець Віталій Чебан, який завоював
золоту медаль у ваговій категорії до 100 кілограмів. У фіналі наш спортсмен
здолав представника Іспанії Луна Санче Хорхе. Бронзова медаль дісталася
марокканцю Реда Карроуті.
-- Моя звитяга є цілком очікуваною, -- сказав нашій газеті новоспечений
володар Кубку Європи Віталій Чебан, -- Перед поїздкою до Мадрида поставив
собі чітку мету -- вибороти золоту медаль. Мене спонукав той факт, що два
роки тому я посів третє місце на Євро. Тож в Іспанії прагнув перевершити
своє особисте досягнення. На щастя, мені вдалося тріумфувати.
-- У півфіналі та у фіналі ви перемогли з рахунком 8:0. Невже ви були на голову
сильніші за всіх опонентів?
-- Ні, мої перемоги легкими не назвеш. Особливо важко було у фіналі, бо
довелося боротися з господарем турніру. Він мав перевагу трибун, які палко
підтримували свого спортсмена. Та мені вдалося здійснити ефектний кидок і
покласти суперника на лопатки. У пастці опонент перебував 20 секунд, після
чого судді дотрималися правил і зупинили поєдинок, зарахувавши мені виграш
з рахунком 8:0.
-- Ви перемогли у ваговій категорії до 100 кілограмів. Чи погоджуєтеся, що
ця дисципліна є найскладніша?
-- Так, це правда. У цій категорії зібралися найкремезніші бійці, які
володіють найбільшою силою та найпотужнішим ударом. Усі мої суперники --
високі хлопці -- понад 190 сантиметрів. А я зі зростом 175 сантиметрів
найменший у світі серед бійців-суперваговиків. Мені вдалося зробити
перевагою свій невеликий зріст, бо високі хлопці не звикли змагатися із
такими, як я. Так, я дуже їм незручний. У боях зближую дистанцію, роблю
кидок і завдаю сильних ударів. Мій коронний прийом -- кидок через стегно.
Також частенько переводжу боротьбу у партер і змагаючись на килимі лупцюю
своїх суперників.
-- Чому ви взагалі вибрали бойове самбо?
-- Я почав свій спортивний шлях у десятирічному віці, записавшись на гурток
із греко-римської боротьби. Та у 17 років змінив вид спорту і пішов на
бойове самбо. Чому? Бо в цьому виді спорту дозволено не лише боротися, але
й битися кулаками, ногами, ліктями і навіть колінами. Заборонено лише
завдавати ударів по горлі, потилиці і пахові.
-- Чи визнаєте свою справу небезпечною для життя?
-- Ні, я не вважаю бойове самбо загрозливим для життя. Усі бійці --
підготовлені і знають, як уникнути важких травм. Повірте, на кожен бій я
виходжу зі страхом програти, а не зі страхом зазнати травми. За життя давно
не переживаю, бо регулярно тренуюся -- п"ять разів на тиждень по дві
години. Добре, що моя праця приносить результат.
-- Що ще впливає на результат у бойовому самбо?
-- Важливу роль відіграє не так фізична підготовка, як
морально-психологічний стан. Мій настрій залежить від настрою сім"ї. Якщо в
родині все гаразд, то я лечу до перемоги, як на крилах. Визнаю, що до
звитяг мене спонукає дружина та двійко дітей. Ось під час Кубку Європи у
Мадриді моєму синочкові виповнився один рочок. Я мав шалений стимул
привезти йому подарунок у вигляді золотої медалі.
Іще у бойовому самбо важливо провадити здоровий спосіб життя без спиртного
та алкоголю, а також добре харчуватися. Споживаю багато морепродуктів та
фруктів. А от мінеральну воду зовсім не вживаю. Вона -- мій ворог і
негативно впливає на фізичні кондиції. Раджу не пити "мінералки" усім, хто
бігає кроси і хоче бути витривалим.
Олег Зубарук, газета "Експрес"
